Авторгов Андрей: Верховний Суд України дав «добро» псевдопоручительству

Деяким позичальникам «повезло» настільки, що їхніми поручителями виступили абсолютно незнайомі їм юридичні особи…

Відповідно до Цивільного кодексу України, одним з видів забезпечення зобов’язання є порука. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Під час «кредитного буму», багато громадян необачно виступили поручителями за кредитними договорами, укладеними їх друзями, знайомими, родичами. При цьому поручителі помилково вважали що за несплату заборгованості вони в жодному разі відповідати не будуть, оскільки боржник передає в іпотеку кредитодавцю нерухомість, вартість якої є достатньою для задоволення вимог кредитора, або ж взагалі були настільки юридично необізнаними, що навіть не замислювались над правовими наслідками підписання такого договору.

Наслідки своїх дій поручителі почали розуміти лише під час кризи, коли їм довелося нести солідарну відповідальність за невиконані боргові зобов»язанння боржників.

Проте деяким позичальникам «повезло» настільки, що їхніми поручителями добровільно і безкоштовно виступили абсолютно незнайомі їм юридичні особи, а в деяких випадках навіть….банківські установи. При цьому в ході ініційованих банком судових справ поручителі справно з’являлись у судові засідання та визнавали пред’явлені позови, не обтяжуючи себе перерахунком пред’явлених процентів, пені та штрафів.

Що ж це за містика?

Розгадка цього «феномену» дуже проста. На мові юристів це називається «штучна зміна підсудності». Так за загальним правилом, позов розглядається за місцем знаходження відповідача. Якщо кредитор «створює» такого собі штучного поручителя, то кредитор має право подавати солідарний позов до боржника і поручителя, також за місцем знаходження поручителя. Поручитель «за дивним збігом обставин» знаходиться у тому ж місті (районі) що й банк. В цьому випадку не позаздриш боржнику, наприклад, зі Львова, справа якого буде розглядатися, наприклад, в суді АР Крим.

Верховний Суд України в своїх ухвалі від 14 серпня 2012 року по справі №3-35гс12 фактично визнав таку «схему» законною, зазначивши що законодавством України не встановлено обов’язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов’язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Правові наслідки такого рішення будуть, на мою думку очікувано такими, що значна кількість кредиторів включаться в «освячену» ВСУ гру, під назвою «створи штучного поручителя для боржника свого», і правила підсудності виписані в процесуальних кодексах для цієї категорії справ поступово стануть анахронізмом.

Андрій Авторгов, адвокат, к.ю.н., партнер СЮФ «Агентство з питань боргів та банкрутства», член громадської ради при Державній виконавчій службі України.

http://blog.ubr.ua/pravo/