Визнання кредитного договору недійсним не звільняє від його виконання

№46 (1085) 17.11—23.11.2012
ГАЛИНА ТКАЧЕНКО

Навіть якщо кредитний договір буде визнано недійсним, боржник від цього особливої вигоди не отримає. На заставне майно буде накладено арешт, зняти який удасться тільки після того, як кредитодавець отримає гроші. В іншому випадку банк може звернутися до суду з позовом про звернення стягнення. Проте скористатися такими перевагами фінустановам буде складно.

Банківська ініціатива

Відповідні положення містяться в законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань», який не лише отримав підпис Президента, а й набрав чинності. Новації були запроваджені з ініціативи фінансових установ та покликані зміцнити банківську систему шляхом недопущення ухилення від кредитних зобов’язань недобросовісними боржниками. Адже останнім часом досить поширеним способом затягування процесу повернення кредитних коштів стало звернення дебіторів до суду та визнання недійсними як кредитних угод, так і договорів іпотеки.

Підстав для звернення з такими позовами зібралося чимало. Як свідчить судова практика, найпоширенішими серед них є відсутність у
банку індивідуальної ліцензії на видання валютного кредиту, коливання валютного курсу, порушення закону «Про захист прав споживачів», підвищення процентної ставки за користування кредитом. Одначе нині будь-яка спроба позичальника скористатися такою процедурою та «відбити» кредитні зобов’язання або ж звільнити заставне майно з реєстру обтяжень у судовому порядку не матиме бажаного результату.

Так, запроваджені зміни передбачають, що в разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов’язання забезпечено заставою майна, суд має накласти на таке майно арешт. Звільнити останнє з-під арешту можна буде за умови, якщо протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного договору, кошти в розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю. Якщо в цей строк боржник не поверне коштів, кредитодавець матиме право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно.

Крім того, нова ст.10571 Цивільного кодексу передбачає, що, визнаючи недійсним договір застави (іпотеки), який забезпечував виконання зобов’язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця також має накласти арешт на майно, яке було предметом застави (іпотеки). Такий арешт підлягає зняттю після повернення кредитодавцю коштів за договором.

Таким чином, законодавець урегулював питання, яке вже тривалий час не давало спокою фінансовим установам. Адже, як стверджують самі банкіри, нині для реального забезпечення виконання кредитних зобов’язань, використання таких інструментів, як порука, застава та
іпотека, замало, необхідний дієвий механізм, який би убезпечив кредитні установи від зловживань з боку недобросовісних боржників. Саме з такою метою й було ініційовано прийняття вищевказаного закону.

Реституція відміняється

Донедавна визнання кредитного договору недійсним мало своїм наслідком тільки двосторонню реституцію, передбачену абз.2 ст.216 ЦК, тобто кожна зі сторін була «зобо­в’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення… — відшкодувати вартість того, що одержано». Тому в разі визнання кредитного договору недійсним боржник був зобов’язаний повернути банку тільки суму кредиту без відсотків. Банк у свою чергу повертав боржникові всю суму сплачених відсотків за договором, а також можливу сплачену пеню та штрафи.

Внаслідок визнання кредитного договору недійсним припиняв діяти також і договір застави чи іпотеки. Такий хід справ позбавляв банкірів основного важеля впливу на боржників, останні ж мали можливість звільнити заставне майно від обтяження.

Якщо раніше позичальник мав змогу скористатися цією нехитрою схемою та визнати кредитний договір (договір застави, іпотеки) недійсним, а згодом виключити заставне майно з реєстру обтяжень і реалізувати його третім особам, то з прийняттям вищенаведених змін такого шансу в боржника вже не буде. Проте й надалі невизначеною залишається доля заставного майна, адже в разі накладення на нього арешту розпоряджатись активами не зможе не тільки боржник, а й банк.
Запроваджені зміни до ЦК передбачають право кредитодавця звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на арештоване майно, але відповідна процедура законодавцем до кінця не врегульована. Наразі невідомо, яким чином проводити стягнення, якщо інший суд у справі про визнання недійсним кредитного договору накладе на майно арешт.

Звернення стягнення на майно є одним з видів його відчуження. Проте розпоряджатися тим, що перебуває під арештом, не можна. Тож сумнівними залишаються наслідки таких нововведень і для самих банкірів, оскільки боржники матимуть змогу зволікати з поверненням кредиту необмежений час, а кредитори не матимуть реальної можливості реалізувати заставне майно та за рахунок цього повернути позичені гроші.

Крім цього, зміни можуть зачепити добросовісних боржників, які отримали кошти під заставу або в іпотеку. Не є таємницею, що деякі банки нав’язують не дуже справедливі умови для своїх клієнтів. Визнавши такі умови недійсними, боржник усе одно не отримає бажаного результату, а тільки спровокує накладення арешту на своє майно.

По матеріалам : ЗАКОН і БІЗНЕС