«Ми самі обираємо тактику і стратегію, керувати нами з-за кордону не треба!»

№46 (1085) 17.11—23.11.2012

Наступного тижня набирає чинності Кримінальний процесуальний кодекс, що повністю міняє судову та слідчу процедуру в країні. Про те, як цей документ вплине на хід розслідування резонансних справ про створення Державного бюро розслідувань, а також про те, як Рада Європи завадила реформуванню української прокуратури, спеціальному кореспондентові видання «Коммерсант. Украина» Сергію Сидоренку розповів керівник групи з розроблення КПК, радник Президента — керівник головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов.

 

 

 

«Ми пропонуємо відразу запровадити безстрокове призначення, без нинішнього п’ятирічного строку, після якого судді доводиться йти до когось на уклін».
«Сьогодні не залишається жодного питання, що ставило б під загрозу початок застосування КПК або ефективність його реалізації»

— Чи готова країна до набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом?

— Можу твердо сказати: 99% проблем, пов’язаних з імплементацією КПК, уже розв’язані. Сьогодні не залишається жодного питання, що ставило б під загрозу початок застосування КПК або ефективність його реалізації. Як і передбачено кодексом,
абсолютна більшість його норм набирає чинності в ніч із 19 на 20 листопада в 00.00. Тут важлива точність до хвилини, оскільки рівно опівночі відділення міліції почнуть застосовувати новий КПК та реєструвати заяви про злочини і дзвінки громадян за новою процедурою.

З ухваленням кодексу вже внесено зміни до десятків законів. Прийнято сотні наказів найрізноманітніших відомств. У кожному суді країни обрано слідчих суддів й визначено суддю, який спеціалізується на справах неповнолітніх. Створено єдиний реєстр досудових розслідувань, в якому реєструються заяви про злочини; кожен слідчий отримав персональний електронний ключ для входу в систему. Районні відділення внутрішніх справ обладнані Інтернетом — навіть ті, де це передбачалося зробити через багато років. І хоча є невеликі недоробки — наприклад, Уряд не встиг затвердити новий порядок зберігання речових доказів, — вони не завадять роботі кодексу.

— КПК передбачає також дороге технічне переоснащення судів. Навряд чи все це виконано.

— Так, ще не скрізь упроваджено можливість здійснення процесуальних дій у режимі відеоконференції. Але це не стало для нас сюрпризом — у тексті кодексу зазначено, що прогрес залежить від фінансових можливостей держави. Поки що відеоконференцзв’язок упроваджено в усіх апеляційних судах, в установах Державної пенітенціарної служби та потроху проходить його введення в судах першої інстанції. Слабко фінансується заміна металевих огорож у судах на прозорі. Немає електронної системи моніторингу осіб, які перебуватимуть під домашнім арештом.
— Коли цю роботу буде завершено?

— Ми намітили вектор змін, але не можемо називати їхні терміни. Звичайно, ми хотіли б зробити це вже зараз, але бюджет не гумовий. А фінансування соціальних програм сьогодні більш пріоритетне, ніж заміна огорож у судах.

«Покарання за кримінальні проступки не передбачає судимості»

— У КПК введено поняття «кримінальні проступки», але відповідний розділ поки що не набирає чинності. Коли це відбудеться?

— Після прийняття законодавства про кримінальні проступки цей розділ почне діяти автоматично, і така поетапність планувалася від самого початку. Те саме стосується створення Державного бюро розслідувань — нового органу, до якого перейде розслідування злочинів, скоєних високопосадовцями, працівниками правоохоронних органів і суддями. До слова, після прийняття закону про ДБР прокуратура автоматично втратить усі слідчі функції.

— У чому сенс створення Державного бюро розслідувань?

— Оскільки в нас прокурор наглядає за слідством, то постає питання: а хто буде наглядати за слідством стосовно прокурора? Для цього має бути спеціальний прокурор із серйознішим статусом і більшою незалежністю, зі складнішою процедурою призначення й чітко прописаними механізмами притягнення такого прокурора до відповідальності. Потрібно сформулювати, як забезпечується його незалежність від вертикалі Генпрокуратури — кадрова, кар’єрна тощо. Крім прокурорів, у відання ДБР потрапляють вищі посадові особи в державі, чиновники I—III категорій, судді та
працівники правоохоронних органів. Навіть якщо міліціонер скоїв ДТП, її має розслідувати ДБР. Таке виділення окремих категорій нам рекомендували європейські експерти.

— Що змінить закон про кримінальні проступки?

— Є два напрями — декриміналізація низки статей Кримінального кодексу і криміналізація деяких статей Кодексу про адміністративні правопорушення. Ми говоримо про декриміналізацію перших частин (злочини, що не призвели до тяжких наслідків, скоєні особою вперше і без змови. — «Ъ») практично всіх статей КК, крім насильницьких злочинів. Вони стануть кримінальними проступками зі спрощеною процедурою розгляду на всіх стадіях.

Водночас КпАП передбачає десятки адміністративних правопорушень, що мають наслідком арешт особи. Приклад — дрібне хуліганство. Зараз воно описане в КпАП, але, по суті, це — кримінальний проступок. У нас немає завдання криміналізувати його, але ми повинні ввести все, що пов’язане з можливим арештом, у змагальну судову процедуру. І якщо особа притягується на 15 діб за хуліганство, у неї має бути право на ефективний захист, який при новому КПК дає кримінальний процес.

— Якщо людина засуджена за такі проступки, чи означає ця судимість заборону для неї балотуватися на виборні посади?

— У нашому варіанті закону покарання за кримінальні проступки не передбачає судимості. Людина, отримавши покарання, залишається несудимою, і на неї не поширюється конституційна заборона будь-куди балотуватися. Ті статті КК, які переходять у
закон про кримінальні проступки, тепер не матимуть такого впливу на долю людини.

— Міри покарання за кримінальні проступки залишаться тими самими?

— Необов’язково. Нинішній КпАП — радянський документ, він прийнятий ще 1984 року. Його потрібно повністю переглянути. Ми вважаємо, що в абсолютній більшості складів правопорушень нинішнього КпАП, які передбачають арешт особи, можна відмовитися від обмеження волі. Ми рік тому навіть у Кримінальному кодексі пом’якшили низку складів «господарських» злочинів. А для КпАП це тим більш актуально! На нинішні перші статті КК теж чекає істотне пом’якшення. Навіщо нам стільки людей, засуджених за дрібні порушення? Сьогодні держава витрачає величезні ресурси на розслідування, приміром, дрібної халатності, а потім — на виконання вироку.

— Коли очікується завершення розроблення проектів закону про кримінальні проступки, а також закону про ДБР?

— У I півріччі 2013 року ми хочемо закінчити роботу й подати проекти законів до Верховної Ради. При цьому проект закону про кримінальні проступки планується внести до парламенту разом із законом про адміністративні проступки — так називатиметься нинішній КпАП. Він буде перероблений, доктрина його застосування докорінно зміниться. Тепер право виносити адміністративні покарання буде передано виконавчій владі. А до суду справа потрапить, тільки якщо ймовірний порушник не згоден із винесеним стосовно нього рішенням. Це суттєво розвантажить суди! Сьогодні, якщо ви, наприклад, порушили правила торгівлі на вулиці, справа направляється до суду. За новим
законодавством, розглядати її та призначати штраф порушникові буде орган благоустрою місцевої влади, причому буде визначена чітка процедура розгляду, схожа на судову. Природно, за кожним видом адміністративних проступків буде визначено профільний державний орган.

— Як вплине новий КПК на розслідування резонансних справ, зокрема щодо екс-прем’єра Юлії Тимошенко?

— На розслідування будь-яких справ закон впливає докорінно. Приміром, він передбачає більш м’який запобіжний захід за ненасильницький злочин. Але на осіб, які пройшли кримінально-правову процедуру (засуджених. — «Ъ») до прийняття цього кодексу, його дія, звісно ж, не поширюється.

— Є момент, який може стосуватися інтересів Ю. Тимошенко, хоча вона і є засудженою. За новим КПК, захисниками можуть стати тільки адвокати, зареєстровані в реєстрі, а досі до цього списку можна було включати родичів і близьких.

— Ми спеціально, щоб не було ніяких інсинуацій, написали в «Прикінцевих положеннях» кодексу: на захисників, які вступили в процес до нового КПК, ця норма не поширюється. Все, що було до 20 листопада, — родичі, близькі — залишається. Або якщо, наприклад, народний депутат Іванов захищав громадянку Сидорову, то після 20 листопада цей народний депутат захищатиме Сидорову так само, як і раніше. Навіть якщо цей процес триватиме ще три роки. Шкода, що представники деяких політичних сил, які забули прочитати закон, упродовж півроку систематично дезінформували українське суспільство, що, мовляв, кодекс зроблений для того, аби обмежити чиїсь права на захист.
— Але в громадянки Сидорової можуть виникнути нові справи, оскільки прокуратура розслідує її попередню діяльність. І, можливо, ця громадянка знову захоче залучити до захисту депутата Іванова або, наприклад, свою доньку Ксенію.

— Я не хочу ні для кого прогнозувати ніяких нових справ. Але рекомендації Ради Європи полягають у такому: адвокат, роль якого тепер зростає, повинен мати не тільки права, а й обов’язки — дотримання етики, наприклад. Адвокат одержує допуск до всіх матеріалів справи. І якщо він порушить адвокатську присягу або вимоги закону, то може бути покараний рішенням органів адвокатського самоврядування. Ми прийняли саме такий порядок, він буде діяти, і це правильно.

— Якою буде участь держави в процесі покарання адвокатів-порушників?

— Нові кваліфікаційно-дисциплінарні органи адвокатури вперше в історії країни на 100% складатимуться із самих адвокатів. З їх складу виключені судді, представники органів юстиції та інших органів влади. Саме цей орган, і тільки він, може оголосити адвокатові стягнення або позбавити його права на заняття адвокатською діяльністю. І це не єдина зміна, що захищає незалежність адвокатів. Усе, що пов’язане з адвокатською таємницею, тепер узагалі заборонено розкривати, ця таємниця стає непорушною. Навіть якщо адвокат буде причетний до ДТП і в рамках розслідування ДТП потрібно буде провести в адвоката обшук, це можна буде зробити тільки після того, як слідчий повідомить раду адвокатів і для цієї слідчої дії буде виділений член ради адвокатів, щоб він на місці визначив: а чи не є щось, здобуте при обшуку, елементом адвокатської таємниці?
Щоб була гарантія, що правоохоронні органи не сфабрикують справу проти адвоката заради отримання за допомогою обшуку конфіденційної інформації. Ми тому так сильно перестрахувалися, що з цього приводу вже є рішення ЄСПЛ стосовно різних європейських країн.

«При наявності потерпілого злочинцеві, що розкаявся, потрібно домовлятись і з ним»

— КПК вводить поняття угоди зі слідством. Це означає, що тепер можна відкупитися від суду за згоди потерпілого?

— Угод зі слідством буває кілька. Одна з них — визнання провини в обмін на пом’якшення покарання, друга — те, про що ви говорите, тобто угода з потерпілим. Важливий момент: ця можливість не поширюється на тяжкі та особливо тяжкі злочини. В інших випадках у рамках угоди можна істотно пом’якшити покарання. Крім цього, у КПК описана окрема категорія злочинів у порядку приватного обвинувачення. Це злочини в родині, на роботі, наприклад, якщо ваш підлеглий видав комерційну таємницю. Це теж кримінальний злочин, але він розслідується тільки в разі, якщо є постраждалий член сім’ї або роботодавець ініціює розслідування. Але якщо на якомусь етапі заявник з якоїсь причини відкликає свою заяву, слідство автоматично припиняється.

— Що відбувається після укладення угоди за нетяжкими обвинуваченнями, наприклад, за обвинуваченням у крадіжці?

— Якщо ми укладаємо угоду про те, що вам вигідно отримати від мене 10 тис. грн в обмін на відмову від претензій, то це означає визнання
провини і не призводить до зняття судимості. Суд усе одно виносить покарання, але воно буде набагато м’якшим, ніж було б без угоди. З урахуванням інших обставин воно може бути навіть м’якшим за мінімальне покарання, передбачене відповідною статтею. Це стимулюватиме обвинувачених відшкодовувати збитки.

— Розкажіть про угоду зі слідчим. Чи можна уникнути тюремного ув’язнення в обмін на інформацію про причетність до злочину інших осіб?

— Так, це можливо. Прокурор зацікавлений розкрити якомога більше злочинів, установити якомога більше причетних до них осіб, отримати вихід на майно, яке було вкрадено. Якщо він і так розкриває всі ці речі без допомоги обвинуваченого, то йому нецікава угода. Але якщо обвинувачений зобов’язується назвати своїх спільників, вказати, хто з чиновників його прикривав, і просить за це, наприклад, замість трьох років позбавлення волі два роки умовно, то обидві сторони зацікавлені в такій угоді.

Перед її підписанням суд повинен перевірити, чи не було примусу, пояснити людині, що вона має право відмовитися від угоди і вступити у відкритий судовий процес, що в неї є презумпція невинуватості й багато інших прав. Після перевірки суд затверджує угоду, а через певний час — перевіряє, чи виконали сторони її умови. І якщо обвинувачений зробив усе, що обіцяв, він отримує свій умовний строк (у нашому випадку), а держава економить роки роботи слідчих і серйозні кошти. Крім цього, такий підхід допоможе боротися з організованою злочинністю. Зазначу: така угода можлива, якщо у справі немає потерпілого. При наявності потерпілого злочинцеві, що розкаявся, потрібно
домовлятись і з ним.

— Як запобігти зловживанням, коли людину за хабар випускатимуть на волю, фіктивно оформляючи як угоду її розповідь про те, що й без того вже відомо слідству?

— Цей кодекс розроблений під законні юридичні рішення. Звісно, від такого випадку ніхто не застрахований, враховуючи рівень корупції у країні в останні 20 років. Але угоду повинен перевірити суд. І якщо він побачить, що в ній немає обопільного волевиявлення чи реального інтересу однієї зі сторін, то не дозволить підписати такий документ.

— Кодекс уперше в нашій країні вводить такий вид доказу, як «свідчення з чужих слів»…

— Це взято із зарубіжної практики, і в нас цю норму часто неправильно трактують. Деякі думають, мовляв, можна сказати: «Громадянин Петров чув, що громадянин Іванов украв ковбасу в гастрономі», і після цього відразу отримуємо обвинувальний висновок, суд і вирок — три роки позбавлення волі для Іванова. Це не так. Показання з чужих слів повинні розглядатися в сукупності з десятком інших факторів. Суд повинен установити, що по-іншому ніяк не можна отримати ці показання. Суд узагалі не зобов’язаний брати ці показання до уваги. Але іноді буває, що вони дуже важливі. Наприклад, людина перед смертю встигає сказати: «У мене вистрілив Іванов Іван Іванович». Це ще не доводить провини Івана Івановича, але тепер суд зможе взяти це показання до уваги й оцінити в сукупності з іншими обставинами. І повірте, таких випадків буде дуже небагато.

— Розгляньмо приклад. Уявімо, що громадянин М., який служив майором в охороні
громадянина К., почув, як громадянин К. дає незаконні розпорядження або розповідає про скоєний злочин. Чи можуть такі свідчення стати доказом у суді?

— У зв’язку з тим, що у вашому питанні всі дійові особи мають конкретні прізвища і ваш читач здогадається, про кого йдеться, думка радника Президента тут буде неетичною. Тож я наведу трохи інший приклад. Громадянин С., котрий працює в газеті «Коммерсант», сказав, що бачив, як громадянин П., в якого журналіст узяв інтерв’ю, скоїв якийсь злочин. Так от, це показання не має жодної ваги для слідства або суду. Тому що слідство має довести це іншими методами.

«Повноваження прокуратури цього року шість разів скорочувалися законами, ініційованими Президентом»

— Раніше говорилося, що прийняття КПК потребуватиме прийняття й нового закону про прокуратуру. Певні поправки до нього внесли, але РЄ критикує Україну за те, що зміни не стали масштабними й системними.

— Закон про прокуратуру — це сукупність кримінальних і некримінальних повноважень цього органу. Що стосується кримінальних повноважень, то тут разом з КПК усе вкрай скорочено й повністю змінено. Цю роботу закінчено. Понад те, ми встигли цього року скоротити й загальний нагляд. Так, я знаю про критику європейських організацій, читав їх заяви. Вони говорять: «Це дуже погано, що парламент прийняв закон, тому що парламент міг прийняти кращий закон». Так це ж називається не «дуже погано», це називається «добре, але недостатньо». Але, пробачте, ми самі обираємо тактику і стратегію, керувати нами з-за кордону не треба!
Повноваження прокуратури цього року шість разів скорочувалися законами, ініційованими Президентом Віктором Януковичем. В усі процесуальні кодекси, наприклад, унесено норму про те, що прокурор не може через рік заявити клопотання про поновлення апеляційних строків. Прокурор не може через три роки ініціювати так звані нововиявлені обставини, за якими іноді відкопували проблему 20-річної давнини і в результаті бізнес-активи переходили з одних рук до інших. Змінено закон про Вищу раду юстиції — прокурор став єдиним представником ВРЮ, який не має права ініціювати стосовно суддів перевірки, дисциплінарне провадження і вносити подання про звільнення судді або притягнення його до відповідальності, допоки рішення цього судді не пройшло всю вертикаль судової системи. Ви ж розумієте, що раніше прокурори іноді використовували цей важіль для тиску на суд.

— В якому обсязі скорочено загальний нагляд?

— Це зміни власне закону про прокуратуру, які були прийняті у вересні й набудуть чинності 1 грудня. Нарешті буде скасовано те, що з радянських часів іноді заміняло суд, — протести, подання і приписи. Ці важелі дозволяли прокуратурі без суду й слідства винести припис: «Будівництво зупинити!» І зупиняли. Або виносився протест: «Дію ось цього земельного акта — зупинити!» Я вважаю, що це на 70% скасовує загальний нагляд. Так, ми робили все маленькими кроками, але такою була наша тактика. А якби ми прийшли до парламенту з великим і всеосяжним законом, що нам пропонують деякі наші закордонні колеги, то його б ніколи не прийняли.

— Чому ж? Адже і в одному, і в іншому випадку йдеться про виконання рекомендацій Ради
Європи.

— 16 вересня Комітет міністрів РЄ з невідомих нам причин прийняв рішення з промовистою назвою: «Рекомендації країнам-учасницям про повноваження прокуратури в некримінальному провадженні». Навіть із назви випливає, що загальний нагляд тепер рекомендований європейським країнам. І хоча там не описано рекомендованого обсягу загального нагляду, сам факт прийняття такого документа має колосальне значення. Ми після цього зустрічалися з представниками РЄ, Департаменту юстиції США, і в мене було одне запитання: навіщо це прийняли? Навіщо вимагати від нас скасування загального нагляду й одночасно поширювати його в Європі? Знаєте, на зустрічі генеральних прокурорів країн СНД, яка проводилася на початку жовтня в Києві, генпрокурори підняли окремий тост за це рішення Комітету міністрів Ради Європи!

А тепер уявіть, що ми, як того вимагала РЄ, виходимо восени до парламенту з єдиним і комплексним законом про прокуратуру… Для мене очевидно: тепер просування всеосяжної реформи прокуратури було б неможливе. І якби ми не встигли до цього шість разів потроху зменшити повноваження прокурорів, то взагалі не було б ніякого закону. До речі, звертаю вашу увагу, що після 16 вересня ми взагалі не чули заяв про необхідність скасування загального нагляду ні від Департаменту юстиції США, ані від європейців.

— Чи правильно я розумію, що у зв’язку із цим подальшого скорочення повноважень прокуратури не буде?

— Ми все одно продовжимо цю роботу, але Комітет міністрів РЄ вибив у нас найголовніший аргумент для українського парламенту. Бо у
Верховній Раді було і є багато тих, хто має сумніви в необхідності реформи в цій сфері.

«Тягар доказування злочину не можна покладати на заявника, він лежить на державі»

— Новий КПК скасував формалізовану процедуру порушення кримінальної справи. Які ризики несе ця зміна?

— Ми не бачимо ніяких ризиків, навпаки, очікуємо мінімум дворазового скорочення бюрократії. Хоча в міліції важко сприйняли це нововведення, вони дотепер намагаються додати у свої інструкції фразу про те, що вони спочатку повинні дати оцінку — чи є в заяві ознаки злочину — і лише потім її реєструвати. Але наша чітка, залізобетонна позиція така: якщо громадянин намалює дерево й напише, що це — заява про злочин, то це теж на загальних засадах має потрапити до держреєстру заяв. А вже потім громадянину потрібно буде повідомити в установленому законом порядку: товаришу, дерево ваше не є заявою про злочин з такої й такої причини. Проте чиновнику, який сидить за склом у черговій частині і приймає папери, не можна давати можливість визначати, чи є у вашій заяві склад злочину або те, що ви його недостатньо добре описали. Бо це буде дискредитацією реформи. Бо тоді ми отримаємо те, що соціально незахищені верстви населення, які не розбираються в тонкощах юридичної процедури, зіткнуться з відмовою. А доступ громадянина до системи боротьби зі злочинністю має бути беззастережним! Тягар доказування злочину не можна покладати на заявника, він лежить на державі. То нехай слідчий процесуально доводить, що там немає складу злочину, якщо він у цьому впевнений.

— Чи не завалять міліцію порожніми заявами?
— Таке запитання на кожній зустрічі ставить нам усе керівництво правоохоронних органів. Наша відповідь така: громадяни України не стануть раптово писати до міліції вдвічі більше заяв, ніж вони писали в середньому всі ці роки. Так, сьогодні міліція не завжди погоджується реєструвати вхідний документ як заяву про злочин. Часто його реєструють у журналі звернень громадян. Але яка міліції різниця, де його реєструвати? Їм у будь-якому разі доводилося працювати із цим документом і відповідати: «Вибачте, складу злочину немає» або «Зверніться до водоканалу». Інша річ, що міліція не хоче «засмічувати» статистику. Отже, державі абсолютно байдуже, яка у вас статистика. Керівництво країни не ставить перед вами завдання давати гарні показники. Треба відмовитися від цього радянського мислення!

— Як контролювати ефективність роботи відділень міліції після відмови від статистики?

— Коли чиновника оцінюють за статистикою, він перестає думати про реальну ефективність роботи й починає підганяти діяльність під статистичні показники. Але оцінювати міліцію можна й без цього: аналізуються стан злочинності, тенденції зміни рівня злочинності. Звісно, певні статистичні показники будуть вивчатись, але їх не треба доводити як план. Бо якщо перед РВВС ставлять завдання в цьому році розкрити крадіжок на 20% більше, ніж у попередньому, то вам підкинуть гаманець.

«Якщо немає підозрюваного, то нічиї права не порушуються»

— Повернімося до норми КПК, яка скасувала постанову слідчого про порушення кримінальної справи. Через це зникла можливість оскаржити порушення справи в
суді.

— Це не проблема. Щойно слідству стає відома особа, підозрювана в скоєнні злочину, цій особі потрібно повідомити про це. І з цього моменту особа має право оскаржити будь-які процесуальні дії або всі слідчі дії в цілому. А якщо немає підозрюваного, то нічиї права не порушуються.

— Зараз багато гучних справ є «фактовими» і зберігають такий статус мало не до потрапляння до суду. Але їх можна оскаржити.

— Нагадаю, що до 2006 року судового контролю над стадією порушення кримінальної справи не було зовсім. А тепер ми знову скасували таку можливість через те, що на цій стадії немає порушення прав особи. Ми перейшли від абстрактного оскарження кримінальної справи, про яку ти навіть не знаєш, що в ній є, до оскарження конкретних слідчих дій стосовно конкретної особи. А до цього заважати роботі правоохоронних органів не треба.

— Існує небезпека того, що процесуальні дії стосовно, скажімо, юридичної особи проводитимуть, хоча ця особа й не здогадуватиметься про їх проведення.

— Щоб захистити максимально інвестиційний клімат і бізнес, ми зробили максимально важким проведення ряду слідчих дій. Ніхто не отримає доступу до документів підприємства, поки не доведе в суді, у змагальному процесі, які саме документи потрібні, навіщо й на який строк. Робиться це для того, щоб не можна було приїхати, завантажити в машину документацію та сервери й виїхати на півроку, паралізувавши роботу підприємства.

— Кодекс прибрав можливість направлення
справи на додаткове розслідування, що зазвичай суд використовував як замінник виправдувального вироку. Якої частки виправдувальних вироків ви тепер очікуєте?

— Сьогодні в нас 0,2% виправдувальних вироків. Думаю, що на першому етапі через скасування механізму додаткових розслідувань ми отримаємо близько 15% виправдувальних вироків, а з часом вийдемо на 30—35%, як в Європі.

— Це розвантажить пенітенціарну систему?

— Запевняю вас, що слідчі ізолятори розвантажаться вже в період із 20 листопада до 20 січня. І розвантажаться дуже серйозно — на десятки відсотків. 20 листопада багато осіб, які будуть доставлені в суд для обрання запобіжного заходу, не будуть заарештовані. А ті, хто був заарештований раніше, підлягають обов’язковому судовому контролю кожні два місяці. І якщо в когось двомісячний строк припаде на 21 листопада, він того ж дня зможе вийти, заплативши заставу. І так — щодня протягом двох місяців.

Звісно, не всі згодні з таким підходом. Але наша філософія така: якщо ви не заплатили податки, ви скоїли злочин. Але якщо я при цьому йду повз вас вулицею, ви для мене не становите небезпеки. Ви мене не заріжете кинджалом. Чому ж ви повинні сидіти у в’язниці до суду? Залишайтеся на волі, працюйте, захищайте себе ефективніше, ніж ви могли б це зробити в СІЗО. Ваше з’явлення в суд і на слідчі дії забезпечить застава. А якщо не прийдете до слідчого, ваша застава обернеться в дохід держави, а ви зможете опинитися в ізоляторі.

— Як буде реалізовано механізм домашнього арешту?
— Ми хочемо впровадити електронний браслет із системою навігації, що по мобільній мережі передаватиме ваші координати, але це технічне рішення поки не готове. Тому в КПК прописано: до введення електронної системи моніторингу органи внутрішніх справ здійснюватимуть контроль за особами, поміщеними під домашній арешт, за допомогою оперативних заходів. Тобто дільничний прийде, постукає у двері і перевірить, чи ви вдома. Я думаю, що тут не буде масових порушень, бо, якщо людина попадеться на порушенні режиму, їй змінять запобіжний захід — і вона опиниться в СІЗО.

— У КПК введено термін «розумні строки» розгляду справ. Як їх визначатимуть на практиці? Чи не призведе це до того, що справи можна буде розслідувати вічно?

— Перше, що я хочу відзначити: у слідства і представника держобвинувачення строки обмежені 6 місяцями. У разі тяжких й особливо тяжких злочинів — 12 місяців. Починаючи з першого дня 13-го місяця всі докази, отримані у справі, є неприпустимими і не можуть бути використані в суді. Строк досудового затримання також обмежений 12 місяцями. А термін «розумні строки» стосується стадії судового розгляду, оскільки суд обмежити рамками не можна. Але кожні два місяці суд має переглядати запобіжний захід і приймати нове рішення.

«Потрібно міняти порядок формування Вищої ради юстиції, хоч би як це засмучувало саму Раду»

— У чому сенс запровадження суду присяжних?

— Цей механізм може бути задіяний тільки в тих процесах, де йдеться про можливе довічне ув’язнення. При цьому громадянинові надається
право вибору — хоче він колегію з трьох суддів або з трьох присяжних і двох професійних суддів. У світі є різні моделі суду присяжних. В американській та російській моделі є суддя й журі, тобто присяжні. Журі відповідає на запитання, чи винна людина, а суддя визначає покарання.

Ми ж узяли європейську модель, в якій судді разом із присяжними визначають і факт винності, і покарання. Мені здається, що друга модель зменшує ризик притягнення невинної особи до відповідальності лише через те, що присяжні відчувають до підсудного ворожість за якимись суб’єктивними ознаками, не пов’язаними з матеріалами справи, — за расовою, етнічною, майновою або будь-якою іншою.

— Обрана вами модель може зменшити вплив суб’єктивного чинника, але навряд чи ліквідує його.

— Звісно ж, ви маєте слушність! Суд присяжних — це абсолютний суб’єктивізм, я не є його прихильником. Але так сталося, що 1996 року до Конституції внесли норму про те, що такий суд має бути. Тому ми були зобов’язані виконати вимогу Основного Закону. А щоб зменшити ризики, поширили її тільки на одну досить вузьку категорію громадян — тих, хто обвинувачений у злочині, що передбачає довічне ув’язнення.

— До слова, про Конституцію. Які пропозиції ви готуєте для Конституційної асамблеї?

— Ми вносимо ті пропозиції, які звучали в рішенні Венеціанської комісії щодо закону про судоустрій від 2010 року і в подальших резолюціях Парламентської асамблеї РЄ. Потрібно міняти порядок формування Вищої ради юстиції, хоч би як це засмучувало саму
Раду. Європейські органи пропонують, щоб мінімум 51% членів призначалися з-поміж суддів. А ми хочемо, щоб їх була абсолютна більшість — 15 із 20. 12 із них відповідно до наших пропозицій обиратиме з’їзд суддів, ще трьох призначатимуть за посадою. Це — голови Верховного, Конституційного судів і Ради суддів. Решта членів ВРЮ — два представники адвокатури, два представники юридичних вузів і Генеральний прокурор. При цьому Генпрокурор буде позбавлений права вносити дисциплінарні подання стосовно суддів. До речі, я, як член ВРЮ за квотою юридичних вузів, з появою таких змін негайно складу повноваження й запропоную колегам зробити те саме. Цей орган має бути заново сформований.

Пропонується також виключити Верховну Раду з процедури притягнення суддів до кримінальної відповідальності — це має стати повноваженням нового складу ВРЮ. Зміниться строк призначення суддів, ми пропонуємо відразу запровадити безстрокове призначення, без нинішнього п’ятирічного строку, після якого судді доводиться йти до когось на уклін. А Президент утратить право на ліквідацію судів своїм указом — тепер їх перелік буде затверджено законом.

— Ви вже отримали згоду КА на свою ініціативу?

— Ми звернулися до КА, а також до Ради суддів по юридичні висновки й тепер будемо чекати на їхні рішення. Звісно, у різних науковців різні точки зору на те, якою має бути реформа. Що ж, будемо приходити на засідання, виступати, обгрунтовувати свою позицію.

— Прокоментуйте ситуацію, що склалася після парламентських виборів. Чи можна було запобігти масовим абсурдним рішенням судів,
які призвели до політичної кризи?

— Я за цей напрям роботи не відповідаю, але можу сказати одне: деякі кандидати, до якої б політичної сили вони не належали, переплутали особисті інтереси з державними. Держава не зацікавлена в тому, щоб кандидат від влади переміг шляхом дискредитації інститутів влади та дискредитації суду. Тому я особисто вважаю, що чіплятися за мандат за допомогою таких маніпуляцій для самого кандидата — добре, а для держави — дуже погано. І я вважаю дуже далекими від інтересів країни дії дуже багатьох депутатів і кандидатів, які претендують на звання шанованих. Дискредитувати судову систему дуже легко. Відновлювати репутацію потім дуже важко.
По матеріалам : ЗАКОН і БІЗНЕС